А я не давно прочитала Эдварда Радзинского "Моцарт и Казанова"

Мне тоже так кажеться...

Впродовж навчального року часу дійсно не вистачає... останнім часом? гм... від закінчення іспитів прочитала перші 2 томи "Війни і миру" і "Ковдру сновиди" Марини Соколян. Зараз читаю Нечуй-Левицького (і те, що по програмі і для себе) У перспективі бачу наступні два томи "Війни і миру", Ремарка, "Знедолені", О"Генрі в оригіналі, трішки Фрідріха Ніцше ну і , так би мовити, для розваги, сучасне - моя улюблена Марина Соколян - "Сторонні в домі".

Наводжу декілька цитат з книжок і невеликих рецензій, вони не завжди показують її літературне обличче, але вони справді припали мені до смаку:

1. "На цей раз - Марина Соколян, книга "Балада для Кривої Варги". Захоплена. Оплески, оплески, оплески. Цю талановиту письменницю я читатиму, купуватиму, перечитуватиму, цитуватиму: її творчість якраз для мене. Декілька уривків з "Балади...", які мені запам"ятались:

*Це було просто, як сон, і невідворотно, як новий день... Треба ж! Іще кілька днів тому вона вважала, що її життя не має жодного сенсу, і ось тепер раптом у неї було щось більше, ніж саме життя – пристрасть і ніжність, і «янголів спів», і зорі на зеленому килимі, і високі гори в ореолі сонячних спалахів, і небо, гаптоване візерунками похилених віт... Весь світ у її долонях...
* -    Як це? То помер він чи ні?
Пан Смерч тихо розсміявся.
-   І чому така зосередженість на дрібницях?
* Кажуть, вистава мусить продовжуватись, хай би там що. Я не певна. Якщо вона перетворюється на фарс, то краще б уже їй скінчитись.
* Ну, тут немає нічого дивного. Знаєш, смерть любить артистів...
-   Знаю, - сумно проказала Лада. – Тільки чому?
-  А тому, - повчально мовив пан Смерч, - що смерть теж – глядач."

2. "Ну от... ще одна книжка Марини Соколян. Я їх купила всі, крім одної). Ця книга писана у 2003 році, і відчувається, що рівень написання значно виріс. Стиль місцями шкутильгає, а от сюжет справді захоплюючий, не могла відірватись. І тема твору розкрита повністю. Декілька рядків:

*Ректор озирнув нас своїми риб`ячими очима. Уважно, зацікавлено, мовби спостерігаючи за новим видом зеленої тлі... А може ми і є – новий вид? Покоління без совісті і сорому, поколінння містифікаторів... Мутанти людського роду... Я тихо розсміялась. Ми – покоління переможців. За нами майбутнє.
*Власне, релігія – це такий же обман, поєдання абсурду і ритуалу. Вірю, бо безглуздо...
*Любов, звичайно, - теж обман, незгірш за інші. Клондайк, куди стікаються тисячі золотошукачів. Шукачів щастя, який самих ошукують. Адже люди добровільно погоджуються закрити очі на правду, довіряючи свою долю першому-ліпшому... Втім, дурість, як казав мудрий Еразм, - провідник і покровитель суспільства.
*Таким людям збрехати набагато легше, ніж сказати правду. А, знаєте, чому? Правда – це слабкість, це демонстрація власної вразливості. Отже, їм просто страшно.
*Школа - це плацдарм для військових вчень, де ми випробовуємо свою силу, щоб потім, озброєними і небезпечними, вирушити в світ. І горе тому, хто так і не зуміє створити з себе бойову одиницю. На нього, щирого і відвертого, ніхто не чекає, таких, переважно, кличуть невдахами і нездарами."

Еріх Марія Ремарк "Три товариша" - у мене немає слів... це неперевершений роман, просто разюче прекрасний і болісний, так чіпає за живе! Мабуть, це найкращий роман з усіх, яких я читала... хто ще не читав, зробіть це обов"язково, не пошкодуєте! там і кохання, і дружба, і страхітливі реалії німецького суспільства...
http://www.lib.ru/INPROZ/REMARK/tritovar.txt - знайшла роман в Неті, хоча читала,звісно, книгу.

Угу, знаю. Можливо прочитаю, але страхітливі реалії війни на мене згубно впливають.

Дочитала "Війну і мир"... а щоб їй блін...

KaZantip z)7 написал(а):

Прочитав збірку книг Виктора Суворова

Моему папе очень нравится етот писатель.Его книжками у нас пол квартиры завалено,ну а я понятное дело таким не увлекаюсь. 

Ой!Помоему ето садо-мазо читать ету книгу!Я пока не готова на такой великий шаг...А просто умница!Я думала уже нет людей с такой силой воли!