Тебе навчають економіці люди, які ніколи не керували підприємством, тобі викладають правознавство люди, які ніколи не були на судовому засіданні, тобі викладають міжнародні відносини люди, котрі бачили іноземне посольство, лиш коли отримували туристичні візи…
Тебе змушують писати нікомуне потрібні конспекти, які були актуальними у XVIII-XIX столітті, коли книжки були малодоступні, а комп’ютерів не було взагалі. Тобі викладач 80 хвилин диктує, а ти записуєш те, що написано в книзі. Навіщо? Кому це треба?
Існуюча система освіти дає «купу» непотрібної теорії імайже не дає дорогоцінної практики. Погодьтесь, можна 5 років розповідати людині, як необхідно плавати, але від того вона не станеплавцем, адже для цього потрібна практика – заняття у басейні.
НІХТО з роботодавців (окрім державних установ, де зарплата молодогоспеціаліста 650 грн.) не дивиться на оцінки диплому. Вони нікому нецікаві, бо нічого не означають. Всіх цікавлять ваші реальні вміння, досвід, а не кількість переписаних нашвидкуруч конспектів. Роботодавцяне цікавить, що і з якими оцінками ти закінчив, його цікавить, чи можешти виконувати свою роботу якісно.
Згадай старші класи школи. Тививчав 2 роки предмети, які знадобляться в житті, хіба що для розгадування кросвордів. Кому, наприклад, потрібні знання органічної хімії? Медикам і деяким працівникам хімічної промисловості. Тебе вчать речей, які абсолютно відірвані від життя. З фізики ти вивчав магнітніполя і змінний струм, але тебе не вчили полагодити резетку. Ти вивчав хімію, але навіть не здогадуєшся, який миючий засіб чи пральний порошок можна купляти, а який зашкодить здоров’ю. Ти вивчав біологію, але тобі не розказували, як правильно харчуватись…
Що ж ми маємо в результаті? Молода людина в 22-23 роки закінчує університет і розуміє, що все необхідне для життя вона вчила сама. Чому так? Просто в міністерстві освіти сидять люди, для яких освіта – це бізнес. Вони чи не щороку змінюють програми шкільних предметів, захищають на цьому дисертації і заробляють мільйони на видавництві «нових» книжок, під«нові» програми. Згадайте навіть випускні «відповіді на білети» чи «збірки переказів». Це бізнес! Зі всеукраїнською мережею збуту і постійним попитом на продукцію. Їм байдуже, чи треба вам це в житті. Їм необхідно видрукувати і продати тобі підручник…
Давайте подумаєм, що робить пересічна людина в житті: створює родину, виховує дітей, купляє продукти харчування, контактує з державними службовцями, банківськими установами, захищається від хуліганів тощо.
Тепер згадаєм, що з цього ви вивчали у школі чи університеті: НІЧОГО! Чи вчили вас, як створити родину і гармонійно виховати дітей? Чи вчили вас тому, що не можна споживати генномодифіковані продукти харчування (і чому)? Чи вчили вас, як оскаржити протиправні дії державного чиновника чи відстояти свої законні права у суді? Чи вчили вас, чому не можна брати банківські кредити і що стоїть за ними насправді? Чи вчили вас, як захиститись від вуличних нападників?
Замість життєвонеобхідних навичок система освіти дає багаж сухих непрактичних знань.
В сучасному світі обсяг інформації постійно і стрімко збільшується. Економічна, політична, юридична інформація постійно змінюється і завчити щось напам’ять – це марна трата часу і сил. Стародавні греки казали – учень – це не чаша, яку необхідно наповнити, а смолоскип який необхідно підпалити…
Справжня система освіти повинна не заставититебе «зазубрити» те, що завжди знайдеш в довідниках, а навчити тебе мислити і самостійно навчатись. А поки система освіти лише вбиває дорогоцінний час…
Ти спитаєш, а що мені робити?
1) Не переймайся за оцінки, вони нічого не варті.
2) Вчи те, що тобі необхідно, а не те, що вимагає викладач.
3) Читай літературу з особистісного розвитку, займайся практичною діяльністтю, влаштуйся з 3-4-го курсу на роботу, щоб отримувати практичні навички.
Взято з http://kozaky.org.ua
Що скажете?
Особисто я повністю погоджуюсь...
